Жахливе слово "Ретикуляція"

Можу закластися, що результати саме цього процесу ви бачили багато разів. Ви просто не знали яку воно носить назву ;)

Для початку трохи теорії.
Ретикуляція - це процес створення на поверхні металу зморщок. Мені більше подобається називати це поверхнею місяця.
Як саме? За рахунок створення на поверхні майже чистого шару металу, який має іншу температуру плавлення ніж сам сплав. Ось саме його так і морщить :)
Починали ретикуляцію на сріблі 830 проби. Але потім її стали робити на золоті, мельхіорі та латуні. Головна умова - це сплав з декількох компонентів, а не чистий метал.
Якщо цікавить теорія, то шукайте її у книзі МакКрайт "12 техник работы по металлу".

Як зручніше напилити кілець (2)

Щось моя відпустка "розплавилась" у межах літа :) Треба повертатися у робочий режим ;)

Хочу показати яку я дрібничку підгледіла на просторах інтернету.
Я писала як можна самотужки зробити багато однакових кілець. Ось ТУТ
Але виявилось, що буде набагато зручніше, якщо пилку лобзика завести усередину спіралі.

Через те, що зсередини спіраль має вигнуту форму, а не опуклу, то лобзик не буде ковзати по дроту. А ще значно зручніше тримати спіраль.

А ще підказали призначений саме для спіралей інструмент

Гуглити треба " Coil Cutting Pliers"

Note: Інтернет - це сила ;))

Як зробити кут на дроті чи пластині

Я дуже полюбляю геометричні форми, тому кути у моїх роботах зустрічаються часто. Але коли я тільки починала їх робити, то нічого в мене не виходило! І так і сяк, а вони все одно були якість округлі... Я страждала, та шукала ту саму ідеальну форму...

Як зручніше напилити кілець

Спосіб зробити багато однакових кілець досить відомий, але як це зробити зручніше... Найважче - втримати спіраль під час розпилу.

Як подавати припій при пайці

Нагадаю загальну інформацію про припій. Різниця температур топлення припою та металу має складати 40 градусів, а якщо він використовується для філіграні, то 50.
А тепер я розповім як можна подавати припій, а ви спробуєте, та оберете той, що буде зручніший. Або вигадаєте свій варіант :) Всі випробувала особисто, крім одного.

Кернер або як просвердлити отвір саме там, де потрібно

Якщо почати свердлити без застосування кернера, то свердло починає "танцювати" по поверхні та немає гарантії того, що отвір буде саме там, де ви планували, а не десь поруч.

Кернер - це інструмент, який призначений для розмітки місця розташування свердла.

Вони бувають прості та автоматичні.
Простий - це металевий стрижень, заокруглений на кінці. На фото він сіро-чорний. Ви встановлюєте його безпосередньо на місце, де буде отвір, та стукаєте молотком.

Автоматичний - це схожий металевий стрижень, але додатково обладнаний пружинним механізмом. На першому фото він із жовтою ручкою. Ставите, натискаєте і він пробиває лунку.
Як на мене, то автоматичний робить дуже сильний удар і окрім потрібної лунки ще й куйовдить метал. Для нього має бути товстіший метал, ніж я використовую. Тому в мене він лежить без роботи.
Ось така лунка буде у вас після удару простим кернером:

Дуже зручно розташувати в ній свердло та без зміщення зробити отвір

Note: Не дозволяйте свердлу самостійно обирати місце для отвору

Відпалювання

Коли ми працюємо з металом або дротом, то він поступово загартовується, стає більш жорстким. Згинаємо, обстукуємо молотком, а особливо якщо протягуємо через фільєру або прокатуємо через вальці - метал набуває внутрішньої напруги. Щоб повернути первісну структуру та пом'якшити метал - його треба відпалити, а потім дати поступово охолонути.

Відпалити - це не просто нагріти метал пальником. Метал треба довести до певної температури. Наприклад, для срібла це 600-650 градусів. Ця температура відповідає певному кольору металу - малиновому. Тому і кажуть: відпалити до малинового кольору. Якщо температура буде меншою - нічого суттєво не зміниться. Якщо більшою, то можна і розплавити метал.

Якщо ви збираєтесь відпалювати пластину, то буде краще, якщо ви не просто покладете її на дошку для пайки, а розташуєте її так, щоб знизу було повітря. Так метал швидше досягне потрібної температури. Або можна покласти на пристрій для пайки, про який я розповідала ТУТ

Наш шматочок треба офлюсувати повністю (занурити у флюс) і можна починати відпалювання.
Працювати потрібно м'яким полум'ям - максимально "широким", а не по типу "голки". Дуже добре, якщо на вашому пальнику є такий регулятор.
Полум'я не можна затримувати на одному місці, його треба весь час рухати, помахувати туди-сюди.

Найважче - це зрозуміти коли ж метал став саме того потрібного кольору.
Я раджу не відпалювати при яскравому світлі. Якщо це вечір і я працюю під лампою, то я обертаю плафон так, щоб світло ставало розсіяним. Якщо це день, то я долонею вільної руки затуляю світло та роблю тінь над металом.
При не прямому освітленні вам легше буде розгледіти зміни у кольорі.

Ще можна визначити такі поступові зміни, що передують малиновому кольору.
По-перше - висихає флюс. В мене розчин бури та борної кислоти, коли він висихає, то вкриває метал білою плівкою.

Далі в процесі нагрівання флюс темніє, набуває коричнево-чорного кольору.
Наступними на поверхні металу можна побачити мінливість кольорів (російською "побежалости").
І от після них вже треба уважно слідкувати за металом. Бо якщо він набув малинового кольору, а ви не прибрали пальник, то можна метал і розплавити. Або як мінімум спаплюжити його поверхню. Ось як на фото нижче: з'явились пухирці, та метал почав куйовдитись.

Note: Полум'я - не іграшка, їм можна завдати шкоди навіть металу

Прямий шов або паяння рівного стику.

У пайки багато різних секретів ;) Але один з основних - це ідеальне припасування деталей.
Так-сяк аби як - не пройде.  Не буде щільного межування - не буде якісної пайки.
Зовсім на простому прикладі розглядати не будемо, візьмемо пайку каблучки.

Відбілювання

Відбілювання нам потрібне завжди після пайки та відпалювання і не тільки для того, щоб повернути колір металу. У процесі пайки на поверхні з'являються різні оксидні плівки, а також розплавлюється флюс. Якщо не видалити залишки, то ви зіпсуєте інструмент.
За класичним підходом ювеліри використовують для відбілювання різні кислоти (сірчану, азотну, соляну) та вони агресивні й шкідливі і обов'язкова умова використання – витяжна шафа.
Але нащо нам така халепа, якщо є альтернативні та безпечні засоби? Звичайна лимонна кислота. Я гадаю, що її використовую багато майстринь, тому коротенько зазначу основні моменти.

Найзручніша ємність для розчину – скляна.

Додаткові інструменти – пінцет. Рекомендують, щоб він був мідний, адже інші метали вступають у реакцію з кислотою. Але як гадаю, що то більше стосується агресивних кислот.
Одного треба дотримуватись – не лазьте одним і тим самим пінцетом у флюс та лимонку. Якщо лимонка попаде до флюсу, вона його зіпсує. Можете використовувати окремий пінцет для лимонки. Або привчить себе після кожного занурення мити пінцет у воді та протирати серветкою.

Концентрація – пакунок лимонки 25гр на 150-200 мл перекип'яченої і трохи охолодженої води. Рекомендується використовувати дистильовану воду, щоб уникнути всіляких домішок з нашого водопроводу, але не таке вже і серйозне в нас виробництво, щоб так заморочуватись. Тому просто перекип'ятить воду.

Робоча температура розчину – 70 градусів. Якщо температура нижча – необхідна дія буде дуже повільною. Якщо розчин закипить – він втратить свої властивості.
Як підтримувати температуру. Найбільш зручний – термостат. Але він коштує не дешево, тому треба вигадати чим його замінити. Це може бути електрична плитка, батарея, обігрівач, парова баня, в яку ми постійно підливатимемо окропу. Або нагрівач для дитячих склянок з молоком.

Як часто оновлювати розчин? Рекомендують, щоб він був завжди свіжим. Але якщо ви виробляєте декілька прикрас на тиждень, то змінювати его кожного дня не має сенсу. Я орієнтуюсь на колір розчину. Як тільки він стає трохи зеленкуватим – час робити новий.

Note: Не кожна кислота вимагає витяжної шафи

Робимо накладку

Якщо наша прикраса має такий декоративний елемент як накладка, то ми повинні знати як її краще припасувати. Продемонструю я це вам на прикладі значку, у якого мені потрібно було зробити дві накладки.

Беремо підготовлені деталі, змочуємо у флюсі та на зворотній бік накладок розташовуємо шматочок припою.

Гріємо деталь доти, доки припій не розтечеться по поверхні. Можна йому допомогти і рівномірно розподілити по поверхні титановою палицею. Ось так це виглядає

Далі ми розміщуємо наші деталі на основу. Але зробіть таку конструкцію, щоб була змога гріти деталь знизу (можна зробити як на першій світлині). Основа більша за розміром, тому їй потрібно більше часу, щоб розігрітися. Якщо ви будете гріти зверху, но ризикуєте розплавити накладки.
Коли ви добре розігрієте основу, то припій розтечеться і стягне деталі разом. Через те, що припій розташували на зворотньому боці у вас не буде облою (залишків його) на лицьовому боці.

Note: Не ризикуйте декором, паяйте знизу

Клепання

Бувало таке, що потрібно з’єднати деталі, а паяти при цьому не можна? І ви починали переробляти дизайн прикраси, звертались до техніки wire wrap, діставали клей… Але для такого випадку є особливий порятунок, про який іноді зовсім забувають – це клепання!

Шматок дроту, свердло та молоток – ось і вся премудрість.

Клепання може бути рухомим чи не рухомим, непомітним або декоративним.

В будь якому випадку, вам потрібно зробити отвір на товщину дроту, з якого ви будете робити клепку. Якщо ви хочете, щоб з’єднані деталі рухались, то отвір має бути трішки більший на 1-2 мм.

Первісна довжина дроту має бути така, щоб дріт стирчав з кожного боку деталей на декілька мм. Про всяк випадок, можете зробити з надлишком, потім приберете зайве.

Відпаліть дріт – вам буде значно легше працювати!

Першу сторону клепки краще робити не на виробі. Візьміть плоскогубці, молоток, зафіксуйте дріт. Стирчати має невеликий шматочок. Якщо ви висунете забагато, то він тільки зігнеться від ударів. Якщо клепка має бути непомітною, то досить буде 1 мм. Тільки край розрівняйте надфілем перед початком – голівка буде виглядати охайніше.

Якщо клепання у вас виконує декоративну функцію, то можна розплющувати 2-3 мм. Або взагалі зробити кульку на кінці дроту і розплющувати її. Потім форму голівки можна підрівняти надфілем.

Коли голівка має саме той вигляд, який потрібно, та ви перевірили, що вона добре тримає деталі, можна робити іншу сторону.

Краще ще раз відпалити дріт :)

Встромляємо у отвір, добре стискаємо деталі і відрізаємо зайве. Зазвичай друга сторона рідко буває декоративною, тому ми залишаємо 1-1.5 мм, вирівнюємо надфілем край дроту. Кладемо на щось металеве – шперак чи флахейзен і обережно розстукуємо молотком.

Якщо ми робимо нерухоме клепання, то розплескуємо доти, доки деталі щільно не зафіксуються. Якщо вільно рухоме – тоді перевіряємо, щоб край стримував деталі, але не блокував їх рух.

Ось і все!

 Note: Паяти не можна клепати. Де ставити кому - обирати вам ;)