18 лютого 2015

Шліфування та полірування



Шліфування та полірування - це дві послідовні оздоблювальні операції. Вони мають виконуватися одна за одною. 

Починаємо ми зі шліфування.
Шліфування нам потрібне у разі надлишку металу чи нерівності поверхні, при наявності слідів від інструментів, або ми маємо на меті змінити розмір деталі виробу чи її частини.
Принцип шліфування полягає у тому, що ми за допомогою інструментів видаляємо тонкий шар металу. Інструменти мають бути абразивними, тобто пристосованими до того, щоб зішкрібати частинки металу.

До абразивних інструментів ми відносимо: напилки, надфілі, наждак, шліфувальні бруски та різні бори.
 


Шліфувати можна прикрасу цілком, або частину виробу, якщо ви розумієте, що після пайки вам буде важко підступитися до тієї частки.

Перше що ми беремо у руки – це напилок або надфіль. В залежності від поверхні, яку нам треба обробити, ми обираємо форму напилку/надфілю.

Їх є досить багато, але найбільш поширеними є плаский, круглий, фогольцевий (за лагідною назвою «рибка») та квадратний.
Однак напилки та надфілі відрізняються між собою не тільки формую, а ще й грубістю. Найчастіше використовується другий номер.

! Про всяк випадок зауважу, що при обробці прикрас ми НЕ використовуємо алмазні надфілі та алмазні бори й насадки.

Ми видаляємо увесь зайвий метал, вирівнюємо щербини, сточуємо заусениці.
Але ми маємо памятати, що напилок – це не пилочка для нігтів! Вони працюють лише в одному напрямку - ВІД СЕБЕ. Коли ви робите зворотній рух ви не маєте просувати їх по металу, бо будете залишати щербини!

Далі ми можемо брати або більш оксамитовий номер напилку / надфилю, або переходити до використання наждаку.

Наждачний папір теж має різну зернистість. Найжорсткіший, з якого можна починати – це 400 і далі аж до 2500.
Яким чином можна працювати з наждаком. 

Можна взяти невеличкий шматок та руками обробити поверхню. Але пальцями ми не можемо забезпечити рівномірний натиск по всій поверхні і ризикуємо додати нерівності замість їх видалення.
Кращим буде розташування клаптику наждаку на рівній поверхні столу та просування виробу по ньому. Але це рішення тільки для рівних поверхонь.
Як варіант можна використовувати тримач для наждаку. На фото він зліва з прозорою ручкою. Ви відрізуєте смужку наждаку та закріплюєте її та працюєте як надфілем.
Також є насадка для бормашини саме для наждаку. На фото вона зверху біля тримача. Там лежить сам тримач - то металевий стрижень з прорізом, у який встромляється клаптик наждаку. А поруч з ним вже заправлений саме такий тримач.
Нижче під ними розташовано так зване «барильце». Але вони зазвичай дуже великої зернистості, яка нам не підходить. Я змогла знайти тільки 400.
Останні насадки для бормашини, які я розташувала на фото – це корунд (синій) та гума з крихтами того ж корунду.
Шліфувального бруску в мене немає, але у будівельному магазині я знайшла мякі лика з крихтою наждаку на поверхні. Вони були за номерами 180 та 220, але через те, що вони мякі, то ними теж припустимо користуватися.

Далі ми маємо використовувати гумові насадки. Називаються вони полірувальні. Але по тому, що вони роблять, то є ближчими до процесу шліфування. Бо вони теж знімають тонкий шар металу. Вони його не зішкрібають, а більше наче витирають. І ще один момент за яким би я віднесла ці насадки до шліфувальних - вони використовуються без полірувальної пасти.
Тому я залишу їх поміж процесом шліфування та полірування :)




Як ви бачите вони різні за кольором та формою. Колір позначає грубість гуми, а от форму ви обираєте таку, щоб було зручно обробляти поверхню.
За допомогою гумових насадок ви остаточно видаляєте подряпини, риски чи шорсткість. Після них поверхня має буди ідеально гладенькою.

І тоді ми можемо переходити до процесу полірування.

Головна задача полірування – зробити поверхню дзеркально блискучою. У цьому нам допоможуть різні насадки для бормашини: повстині, фетрові, муслінові, ниткові пушки, різні тканини, волосяні щітки, шкіряні, замшеві кружечки. І обов’язково-обов’язково полірувальна паста!
І ці пасти теж є різні за своєю зернистістю і відповідають різнім етапам обробки. Паста ГОІ – то найгрубіша.

На невеликих обертах ви насадкою набираєте пасту і потім поліруєте поверхню прикраси.
Щітки використовуються для важко доступних місць. А от зі шкіри чи замші ви можете зробити насадки самостійно.
Зверху на фото ви бачите червоні кругляки – то натуральна шкіра. Я вирізаю їх декілька і закріпляю на тримачі. Наношу пасту і полірую – дуже гарний результат!

Потім залишається відмити виріб від залишків пасти й ваша прикраса готова!